«Хто володіє інформацією, той володіє світом», – сказав колись Уїнстон Черчілль. 

Нині у світі силу має той, хто володіє інформацією, яка відіграє незмінно важливу  роль у будь-якій сфері людської діяльності. XXI століття — ера інформаційного суспільства, у якому інформація все частіше визначається як основний ресурс майбутнього, але повністю використовувати його зможуть тільки ті, хто має необхідні знання і підготовку. Ми чудово розуміємо, що людина, яка вільно володіє навичками пошуку інформації, зможе почерпнути для себе максимум потрібних знань. Адже написання рефератів, доповідей — справа творча, і жоден бібліотекар, навіть найдосвідченіший, не зможе передбачити потреби в тій інформації, якою б скористався її користувач.

       Дуже важливо вже з юного віку прищепити дітям навички якісного і системного пошуку інформації, її ефективному збору, систематизації та обміну з іншими користувачами, так само, як навчити робити перші кроки чи вперше знайомитися з літерами та звуками. А розвинуться ці навички в дитині чи ні залежить від багатьох чинників — батьків, рідних та близьких, друзів, школи, засобів масової інформації. Вирішальну роль в цьому відіграють дитячі бібліотеки, бо значною мірою саме від них залежить читацька доля учнів: облишать чи продовжать вони своє знайомство з великою літературою чи будуть заходити у майбутньому до бібліотеки хоча б для того, щоб перегорнути сторінки часописів.

            Відповідно до звіту Міжнародного союзу електрозв’язку «Вимір інформаційного суспільства 2015», який містить рейтинг 167 країн світу за індексом розвитку ІКТ, Україна посіла 79-те місце (відповідно до звіту МСЕ за 2014 р. – 73-те місце зі 166 країн світу). Однією з основних причин таких низьких показників фахівці називають нерівномірність доступу до ІКТ у регіонах, що підтверджують результати аналізу стану розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури та впровадження ІКТ у різні сфери життєдіяльності регіонів.  Так, за даними щорічного звіту «Стан широкосмугового зв’язку 2015», підготовленого спільною ініціативою Міжнародного союзу електрозв’язку та ЮНЕСКО, за рівнем проникнення Інтернет за 2014 р. Україна посіла 95-те місце зі 191 країни  (за 2013 р. – 94-те місце серед 191 країни). Станом на 1 жовтня 2015 р. цей рівень становив 11,3 у розрахунку на 100 жителів. Регіонами з найнижчим рівнем проникнення широкосмугового доступу до мережі Інтернет є Житомирська область – 4,9, Закарпатська область – 4,9, Івано-Франківська область – 5,7 та Рівненська область – 5,2. Регіонами з найвищим рівнем проникнення широкосмугового доступу до мережі Інтернет є Одеська область – 13,8, Дніпропетровська область – 12,0, Львівська область – 10,6 та м. Київ – 67,1.

               Виникає загроза розкриття інформаційних ресурсів, яка полягає у тому, що дані, інформація і знання стають відомими тим, кому не слід цього знати. Загроза порушення цілісності інформаційних ресурсів полягає в умисному антропогенному впливі (модифікація, видалення, зниження) даних, які зберігаються в інформаційній системі суб'єкта управління, а також передаються від даної інформаційної системи до інших.

Авторське право в Україні регулюється Цивільним кодексом та Законом України «Про авторське право та суміжні права». Відповідно до нещодавно внесених доповнень розміщення твору в оцифрованому вигляді в Інтернет вважається публікацією твору або його поширенням і тому потребує дозволу власника авторського права. Розміщення в Інтернет копії твору чи його частини без дозволу автора є порушенням Закону і може бути оскаржене в суді з вимогою відшкодування моральної шкоди та завданих матеріальних збитків (упущеної вигоди).

У 2000 році був виданий  Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інфор­маційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» від 31.07.2000 .року. Характеризу­ючи цей документ слід сказати, що він має декларативний характер, але при цьому визначає основні напрями правово­го регулювання Інтернет в Україні. Передовсім, це захист ав­торського права в глобальній мережі.

Захист на етапі після порушення: 1) агенти – це комп’ютерні програми, які автоматично виконують попередньо визначені команди, наприклад, пошук у мережі контрафактних примірників творів; 2) стенографія – процес приховування інформації у файлах, наприклад «водяного знаку» автору твору, що буде доказом авторства цієї особи щодо цього твору; 3) «маячок» – це особлива мітка, яка розміщується в творі і спрацьовує під час несанкціонованого використання, надаючи можливість знайти порушника авторських прав; 4) використання кодових слів.

       Мені зручно  інтернет ресурсами. В нашому ВНЗ інформаційні ресурси розповсюдженні. Майже в кожному корпусі є комп’ютерні аудиторії з інтернетом, також є бібліотеки, де знаходиться багато книжок на будь-який смак.

     

     

 

              Інформаційна культура (англ. Information culture) —

- в широкому значенні — це сукупність принципів і реальних механізмів, що забезпечують позитивні взаємодії етнічних і національних культур, а також сполученість у загальному досвіді людства.

- у вузькому — сукупність знань та вмінь по ефективній інформаційній діяльності, тобто такій ID, яка досягає поставленої цілі.

Також її варто розглядати як алгоритми людської поведінки і символічних структур в інфосфері, які надають цій поведінці сенсу і значимості з точки зору людини.

Інформаційна культура може розглядатися як складова частина загальної культури, орієнтована на інформаційне забезпечення людської діяльності. Інформаційна культура відображає досягнуті рівні організації інформаційних процесів та ефективності створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації, що забезпечують цілісне бачення світу, його моделювання, передбачення результатів рішень, які приймаються людиною.